Дітей з окупованої Херсонщини вивозять до Росії, але вони там нікому не потрібні

На запитання «сенатора» Ігоря Кастюкєвіча, чому він не посміхається, один з перших тимчасових мешканців «соціально-реабілітаційного центру» у Новокиївці, відповів, що до цього не звик. «Діти обов’язково повинні посміхатись, – написав окупант, який має підозру від СБУ у депортації неповнолітніх українців. – І відчувати себе безтурботно і щасливо».

Наскільки «безтурботно і щасливо» відчувають себе перших 9 поселенців «відстійника» у Каланчацькому «муніципальному окрузі», військовий злочинець показав на відео, де вручає їм новорічні подарунки і обіцяє хліб та булочки від черниць Свято-Миколаївського монастиря. Крім цього, у бідолашних дітлахів з «сімей, які знаходяться у важкій життєвій ситуації» (визначення Кастюкєвіча), судячи з відео, є ще пару переляканих «виховательок». І більш нікого!

 

Страшно, але за дітей зовсім нікому постояти. І коли вони потраплять до «нових батьків» у Росії, їх життя може зовсім не змінитись. А може навіть і закінчитись. Як закінчилось воно у Олександра Якущенко – підлітка з Херсонщини, якого після окупації вивезли до Краснодарського краю у Росію, і там у 18 років і 7 місяців він покінчив життя самогубством. Про життя Олександра розповів проект «Важные истории». 

 

 

Журналісти написали, що Сашко жив і важко працював у дитячому будинку сімейного типу у Токарівці, яким керувала така собі Лідія Шарварли. На момент вторгнення російських окупантів під її опікою було восьмеро дітей. Дітей, згадує один з них, дуже били і вони відволікались лише, коли ходили до школи. З окупацією Токарівки Шарварли стала окупаційною головою. А після втечі росіян разом з дітьми виїхала до Росії. Отримавши компенсацію від Росії, дорослим дітям, за їх словами, вона не дала і копійки. Зате купила у Темрюкському районі Краснодарського краю будинок площею майже 350 квадратних метрів. Тоді ж Шарварли відмовилась від опіки над дітьми. 

 

Після того Саша Якущенко потрапив до прийомної сім’ї Наталії і Олександра Лукашенків зі станиці Ахтанизівська. За місяць йому виповнилось 18 і повнолітній  хлопець став «новій родині» не потрібен. 10 січня 2024 року Сашко повісився у декількох кілометрах від будинку прийомної сім’ї. Судмедексперт розповів прийомним батькам, що в останній момент хлопець, можливо, хотів вибратись з петлі. Незадовго до смерті він відправив друзям голосове повідомлення зі словами, що зовсім нікому не потрібен у прийомній сім’ї.